Про район

Іршавський район

Район розташований у центральній частині Закарпатської області. У географічному відношенні Іршавська улоговина розміщена посередині вулканічного хребта між Великим Долом, Гатським відрогом і масивом Тупий. Центральна частина лежить на абсолютній висоті 133–135 м. Плоске дно улоговини являє собою тераси рік Іршавки і Боржави. Передгірська і гірська частини представлені схилами різної крутизни і експозиції. Найвища точка району г. Бужора(1081 м) Більша частина території лежить у долині річки Боржава, у передгір'ї Карпат.

Іршавський район утворений 22 січня 1946 року, як Іршавська округа. До того населені пункти району входили доМараморозької, Березької, та Угочанської жупи. 9 листопада 1953 року Іршавську округу перетворено на Іршавський район. Указом Президії Верховної Ради УРСР № 35 «Про укрупнення сільських районів Української РСР» від 30 грудня1962 року Іршавський район було ліквідовано, а Іршавську селищну та сільські ради приєднано до Берегівського району. Однак вже 4 січня 1965 році Указом Президії Верховної Ради УРСР №64 «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР» Іршавський район було відновлено.

Заселення території, що входить до Іршавського району почалося в епоху неоліту (V тисячоліття до нашої ери). Про це свідчать археологічні знахідки на околицях Іршави, на Іозянській горі, біля сіл Чорний Потік, Ільниця, Арданово. Унікальною пам'яткою є Колоднянські Кургани, які відносяться до культури праслов'ян, яку ще називаютьКуштановицькою культурою. Біля села Ільниця в урочищі Вацок у І-ІІ століттях знаходилася стоянка німецьких племен.

На території району збереглися руїни Бронецького і Довжанського замків, а також городища в Арданові, Білках та на горах Бодулів та Стремтура, що на околицях Іршави. Їхня історія пов'язана із стародавньою Римською імперією.

Архітектурними пам'ятками минувшини є дерев'яні церкви XVI–XVII ст. в селах Дешковиця, Івашковиця і Локоть. В цих церквах, збудованих без єдиного гвіздка, зберігаються стародавні рукописні книги та ікони.

Єдиним у Європі зразком сільської садибної архітектури середньовіччя є Довжанський замок. Збудований на фундаменті зруйнованого дерев'яного замку у XVII–XVIII ст. він тривалий час був літньою резиденцією графа Ласло Телекі. На відпочинок і на полювання сюди любили навідуватися представники європейської знаті. Місцеві селяни уміли створити прекрасні умови для прийому гостей. Вони не тільки утримували дорогих коней, але і будували спеціальні дороги для полювання. Ці дороги проходили серединою схилів гір і, йдучи ними, вершник міг добре бачити як вершину, так і підніжжя хребтів.

Жителі Довгого та навколишніх сіл відрізнялися не тільки любов'ю до роботи, але і свободолюбством, і вільнодумством. У 1514 році частина жителів села брала участь в антифеодальній війні під проводом Дердя Дожі. У визвольній війні угорського народу 1703–1711 років теж брали участь жителі Іршавського району. 7 червня 1703 року на Іемацькому полі, що неподалік Довгого відбувся бій погано озброєних куруців на чолі з Томашем Есе проти регулярної австрійської армії. На честь 200-річчя цієї події на кошти жителів села та довколишніх сіл у 1902 році в центрі села на братській могилі, де поховано 50 загиблих повстанців, споруджено пам'ятник. Увінчував його двоголовий бронзовий орел, якого ще задовго до масового вивезення кольорових металів за кордон було знято за симуляцію символу імперії.

У 1921 році за часів Чехословаччини в селі Арданово відбулося повстання селян проти визискувачів графа Шенборна. Влада застосувала проти повсталих зброю. Трьох чоловік було вбито, близько тридцяти поранено. На чолі повстання був колишній військовополонений Василь Попович.
Районному центру Іршава надано статус міста 6 вересня 1982 року.

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 міську раду і 25 сільських рад, які об'єднують 47 населених пунктів

Динаміка чисельності населення

  • 1970 — 88 632
  • 1979 — 92 755
  • 1989 — 97 192
  • 2001 — 100 881
  • 2014 — 99 531

Найбільші населені пункти району

  • м. Іршава — 9515 осіб
  • с. Ільниця — 8902 осіб
  • с. Білки — 8078 осіб
  • с. Довге — 6794 осіб
  • с. Кушниця — 4682 осіб
  • с. Великий Раковець — 4549 осіб
  • с. Заріччя — 3939 осіб
  • с. Приборжавське — 3585 осіб
  • с. Осій — 3555 осіб
  • с. Лисичево — 3186 осіб
  • с. Сільце — 3113 осіб
  • с. Малий Раковець — 3072 осіб
  • с. Імстичево — 2729 осіб
  • с. Загаття — 2578 осіб
  • с. Брід — 2382 осіб
  • с. Доробратово — 2038 осіб
90 % населення складають сільські жителі, 98.1 % — українці. Серед неукраїнського населення — росіяни (0.9), угорці (0.3), словаки (0.3). Іршавський район межує на сході з Міжгірським, на південному сході з — Хустським, на півдні та південному заході — з Виноградівським та Берегівським, на заході — з Мукачівським і на півночі з Свалявським районами Закарпатської області.